Труба з полівінілхлориду (ПВХ труба) - перша пластикова труба, яка була використана людиною в інженерних комунікаціях, а саме в системах водопостачання. У 1934 році в Німеччині було налагоджено промислове виробництво ПВХ труб та споруджено перший водопровід з них. В даний час водопровідні ПВХ труби широко застосовуються в зовнішніх мережах напірного водопостачання.
Полівінілхлорид, який є основною сировиною для виробництва ПВХ труб, відноситься до групи термопластів. Його складові: вуглець, водень і хлор. Щоб поліпшити фізичні і хімічні властивості виробів з полівінілхлориду в його склад (сировинну суміш) додають спеціальні стабілізатори, наповнювачі і пластифікатори. ПВХ труби для напірного водопостачання виготовляють з непластифікованого полівінілхлориду (НПВХ). В якості наповнювача НПВХ переважно використовується мелений мармур.
ПВХ труби для напірних водопроводів виробляються з такими стандартними розмірними співвідношеннями стінок: SDR 17, SDR 26 і SDR 41. Номінальні діаметри ПВХ труб - 90мм, 110мм, 160мм, 225мм, 315мм, 400мм, 500мм і 630 мм. Робочим тиск 6, 8, 10, 12.5 і 16 бар. Труби ПВХ виготовляються в стандартних відрізках довжиною 1000, 2000, 3000 і 6000 мм. ПВХ труби для напірних водопроводів мають переважно сірого забарвлення.
